Миколаївські підземелля не хочуть підпускати до себе нікого - Мои статьи - Каталог статей

Миколаївські підземелля не хочуть підпускати до себе нікого

Суднобудівний і науковий центр Розмову про підземні споруди, мабуть, слід почати з історії Миколаєва. Місто спочатку створювався як суднобудівний і військовий центр півдня Російської імперії, і це зумовило його географічне положення, наклало відбиток і на саме міське життя. Розташований на півострові, у місці злиття річок Південний Буг і Інгул, де вони утворюють повноводний Бузький лиман, Миколаїв веде свою історію з корабельні. Це місто дало життя Чорноморському флоту. Датою заснування Миколаєва вважається 27 серпня 1789 року, коли губернатор Новоросійського краю Г. Потьомкін надіслав полковнику М. Фалєєву наказ: «Називати новозбудовану верф на Інгулі – містом Миколаєвом…» Перший план міста був складений інженером Н. Князєвим невдовзі після наказу Потьомкіна, а подальша розробка проводилася відомим архітектором М. Старовим. Уже 5 січня 1790 на верфі був закладений 46-гарматний фрегат «Святий Миколай». Початок нашого століття місто зустріло як великий суднобудівний і науковий центр. Військове значення Миколаєва відійшло на другий план. Наступні роки аж до нашого часу інтересу не становлять, хіба що в плані завзятого знищення підземних споруд: замуровувалися входи, бетонувалися тунелі зверху, засипалися сміттям – і при цьому існування катакомб навідріз заперечували. Хіба що чекісти «показали клас» у 1920-х роках, вилучаючи з підвалів «нажиті нечесним шляхом» цінності, та німці під час окупації дуже цікавилися катакомбами. Навіть ширилися чутки про підземний хімічний завод (німецький, звісно) з ангаром для підводних човнів. Може, і турки… Тепер перейдімо до міського фольклору, щоби простежити історію миколаївських катакомб. Це – не цілісний епос, а радше набір легенд. Їх основна сюжетна лінія – відвідування однією людиною або цілою групою людей тунелів і залів, найчастіше – випадкове. Основна особливість катакомб: їх будівництво приписується туркам, у зв’язку з тим, що в тунелях знаходили ятагани. Прикметно: що ближче просувається розповідь до нашого часу, то вона більш зіжмакана й позбавлена мальовничих подробиць. Переважають сюжети про численні провали будинків, бездонні вигрібні ями, завали… Перевірка цих розповідей фахівцями-краєзнавцями продемонструвала, що в більшості випадків за тунелі вважалися короткі апендикси підвалів, так звані «міни», які призначалися для закладки порохових зарядів (за однією з версій), котрі мали спрацювати в разі захоплення міста ворогом. (До речі, слово «mine» в перекладі з англійської означає як вибуховий пристрій, так і шахту або рудник.) Вогкість підземелля, погане освітлення, завали, замуровки – не дивно, що людям ввижалися довгі таємничі тунелі… Так і не пораховані яруси Отож миколаївські катакомби – це мережа підземних ходів і лабіринтів під містом. Вони мають і природне й штучне походження. Десь кам’яну породу вимили потужні підземні води, а десь під землею попрацювали люди, добуваючи камінь для будівництва міста. Загалом підземелля мають два-три, а може, і більше, ярусів. Деякі ходи розташовані на глибині 3-4 метри, інші – 8 і 20 метрів углиб від рівня земної поверхні. Перший ярус катакомб міститься під старими районами міста на невеликій глибині. Це – старі підвальні приміщення та погреби. Більш глибокий другий рівень – це залишки давнього водогону, побудованого в 1820-1830 роках. Учені припускають існування ще одного, нижнього ярусу підземель. План-схеми, складені археологом Андрієм Майстренком, свідчать про викладені каменем тунелі. Систематичним вивченням катакомб у Миколаєві майже ніхто не займався. У 1920-х роках були проведені дослідження підвалів із прилеглими до них ділянками тунелів. Деяка інформація зустрічається у звітах будівельних організацій довоєнного та післявоєнного періоду. 1954 року геодезист Матвєєв пише в міське управління архітектури про тунель, спрямований у бік Херсона. 1956-го військовим флотом була організована велика експедиція під керівництвом інженера Олександра Алексєєва. Ним було складено план і докладний опис пройдених тунелів. У 1992 році рішенням Миколаївського міськвиконкому була створена науково-пошукова експедиція з обстеження підземних споруд на базі клубу підводного пошуку "Садко”. На жаль, багато тунелів до того часу було зруйновано, і продовження досліджень стало неможливим. Фортифікації чи водогін? Існує безліч різних версій, що пояснюють появу миколаївських катакомб. Версія перша. Згідно з архівними документами, для будівництва Миколаєва було потрібно багато каменю. Його добували неподалік забудовуваної частини міста – у межах Миколаївського півострова. Водночас із каменем добувалася й вапно, здебільшого з боку берегових обривів Бузького лиману, також у межах міста. Для того, щоби не вивозити камінь по галереях, прямо в місті робилися колодязі. Глибина залягання каменоломень – від 20 до 30 метрів нижче земної поверхні. Так утворилися глибокі й розгалужені катакомби. За другою версією, катакомби були споруджені спеціально. 1855 року, коли Миколаїв перебував у стані облоги, у місто приїхав фортифікатор – генерал Е. Тотлебен, який раніше забезпечував інженерну оборону міста Севастополя. На основі досвіду протимінної боротьби цього міста в Миколаєві заздалегідь були прориті підземні галереї ("міни”) до найбільш важливих об’єктів. Третя версія свідчить, що миколаївські катакомби – не що інше, як Спаський самопливний водогін, споруджений у 1820-1830 роках за проектом і під керівництвом Антуана Рокур де Шарлевіля. Протяжність його тунелю тільки вулицею Адміральською сягає п’яти кілометрів. Однак лінії водопроводу – це лише невелика частина підземних лабіринтів. Сьогодні всі входи в підземелля замуровані, засипані, заповнені водою, тож не відомо, чи відкриють вони колись свої таємниці. Тунель у ніщо У миколаївських катакомбах доволі часто зустрічаються дивні написи. Так, одна з місцевих мешканок розповідала, як ще 1945 року вона разом із друзями-сміливцями вирушила в підземелля "на пошуки скарбів”. Приблизно на 20-метровій глибині підлітки опинилися перед аркою, яку прикрашали тільки літери "Т”, вилиті з металу та ніби врізані в стіну. Відразу за аркою починався зал у формі півмісяця або підкови з трьома відгалуженнями тунелів. Тут же стояло два кам’яних саркофаги, заповнених зотлілими речами й різноманітною холодною зброєю. "Мисливці за скарбами” попрямували далі тунелем, що відгалужувався від залу вліво, і невдовзі опинилися ще в одному залі. У його центрі розташовувався довгий прямокутний кам’яний стіл, а з кожного боку – по вісімнадцять тумб. По торцях стояли кам’яні стільці-крісла. У стінах залу були вирубані кам’яні вогнища, а над ними кріпилися по три залізні підставки для факелів. Біля стін, одна навпроти одної, розміщувалися кам’яні скрині, на кришках яких красувалися виконані з металу зображення танцюючих фігурок. Можливо, грот слугував місцем зборів членів якогось містичного товариства. Однак довести це не вдалося, бо потім тунель просто зник, скільки його не шукали. Дослідити миколаївські катакомби, вважає археолог Андрій Майстренко, вельми непросто, оскільки часом доводиться зіштовхуватися з речами, абсолютно незрозумілими: "Якось за допомогою геофізичної апаратури ми виявили прихований тунель і дали його приблизні параметри – глибину, довжину, ширину. Знайшли навіть людей, які раніше спускалися в цей тунель, і, за їхніми словами, він був вельми протяжним. Ми прорили лаз і спочатку потрапили в підвал хрестоподібної форми. Незабаром був знайдений вхід до тунелю, на нього навіть указував напис на стіні "Хід” зі стрілкою. Однак, пройшовши десять метрів, ми вперлися в глуху стіну, за якою ніякого продовження тунелю й сліду не було. Після цього випадку з’явилася ще одна версія, містична, – про "блукаючі тунелі”. Тобто підземні ходи в певний час то з’являються, то зникають. Як їх назвати – переходи в інші виміри, простору, світи?» На це питання Андрій Майстренко поки що не знає відповіді. Віталій Степ
1 2 3 4 5 Категория: Мои статьи \| Добавил: samoha4402 (26.11.2013)
Просмотров: 602 \| Рейтинг: 0.0/0